Булінг у школі. Чи вирішує проблему #ГраСвітГромад?

Булінг — це тривалі агресивні дії щодо певної людини. Причин для цькування є маса і ними може виявитися навіть якась незначна дрібниця, яка не буде подобатися оточенню — від кольору волосся до зросту чи недостатньо високого матеріального статусу батьків.

На сьогодні Україна входить в першу десятку країн Європи за поширеністю булінгу серед підлітків 11-15 років. За минулорічною статистикою 67% дітей в Україні були жертвами, кривдниками або ж свідками цькувань. 48% із них нікому не розповіли про те, що сталося. Також зазначається, що в українських школах було зафіксовано близько 109 000 випадків звернення до психологів через булінг. 39% усіх звернень надходило безпосередньо від дітей, 29% — від вчителів, 5% — від сторонніх, решта — звернення батьків.

У цькуванні серед українських школярів можна виділити чотири характерні риси.

  • По-перше – жорстокість дітей, яка дуже часто переходить у садизм.
  • По-друге – фільмування знущань. Таке явище складно усвідомлювати тим, хто входить до вікової категорії 40+, адже в їхні шкільні роки якщо над кимось і насміхалися, то це ніколи не переходило певні межі.
  • По-третє – додавання фінансових мотивів до цькувань (відбирання кишенькових грошей, гаджетів тощо).
  • По-четверте – участь у такому дорослих. Здається, що такі моменти характерні лише для України, оскільки так звана “дрібна” корупція на кшталт “збір грошей на потреби класу” чи “подарунок вчителям” поширена лише в нас.

Загалом, в зону ризику потрапляють всі, хто чимось хоча б мінімально відрізняється від загальної маси. Але найчастіше жертвами стають замкнуті та сором’язливі діти. Закінчується все зазвичай дуже негативно: психологічні, фізичні травми, найстрашніше – суїцид. Найгіршою у всіх цих випадках є байдужість свідків. Навіть більше, зацікавлення та німе спостереження за тим, як знущаються над однолітками чи молодшими.

Вчителі переважно закривають очі на такі проблеми. Мовляв, це людський фактор та підлітки, зробити нічого не можна. Але часто вчителі й самі стають провокаторами, виділяючи, наприклад, улюбленців або ж докоряючи учням, які відстають. Водночас саме вони повинні бути тим “регулятором” атмосфери в учнівському колективі, авторитетом, який має твердо показувати, що не сприймає насильства.

Звичайно, ізолювати дитину від конфліктів чи стресів неможливо. Але вирішувати такі ситуації й створювати максимально сприятливу атмосферу – цілком реально. Вирішувати, а не закривати очі особливо актуально в такому посттоталітарному суспільстві, як українське.

Так, зовсім нещодавно ми дізнались, що діти самі готові робити вклад у те, щоб позбавитись цього явища серед однолітків. Софія Квят, учениця 8-го класу ініціювала власний проект “Ні, булінгу!”, який має на меті попередження та протидію булінгу. Основним принципом, що лежить в основі проекту, є спілкування за принципом “рівний-рівному”. Одним із видів такого спілкування є командна гра, у якій об’єднуються діти задля досягнення спільної мети, не зважаючи на різні характери, темпераменти чи зовнішність.

Так, одним із етапів проекту “Ні, булінгу!” стала командна гра “Світ громад”, яка не лише сприяє гуртуванню учасників, але й піднімає важливі суспільні питання. За задумом і переконанням Софії саме в ігровій формі діти розвивають потрібні навички: вміння домовлятися, перконувати, спільно приймати правильні рішення, поважате одне одного та не боятися взяти на себе відповідальність за інших.

Крім того гра дозволяє приміряти на себе одну з 16 ролей (8 жіночих та 8 чоловічих). Навряд чи хтось буде таким же агресивним до інших “проживши” ігрове життя в ролі пенсіонера чи безробітного.

Якщо у вашій школі тема булінгу не піднімається – скоріш за все вона замовчується.

Зрештою вам доведеться приймати рішення і шукати інструменти для профілактики нетерпимості до іншого. Закладіть собі в закладки: Гра “Світ Громад” – один із таких інструментів.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *