Вікторія Сорокун
Ще до повномасштабного російського вторгнення Вінниця стала містом-прихистком для багатьох людей і навіть цілих інституцій. Нині місто продовжує бути одним із осередків, куди переїхали тисячі переселенців, рятуючись від війни. Сьогодні людям, які переїхали до нових міст, важливо знаходити можливості для розвитку, реалізації, а часом просто налагоджувати комунікацію із місцевими жителями. Зокрема, сприяти інтеграції ВПО у місцеві громади за допомогою гри «Світ Громад» було одним із завдань для учасників проєкту «Перезміст». У цьому матеріалі дізнаєтеся, як учасниці проєкту з Вінниці працювали з ВПО та місцевими мешканцями за допомогою ігрових інструментів.
Серед міст, що стали прихистком для багатьох переселенців, особливо вирізняється Вінниця. Адже саме сюди разом із науково-технічною базою переїхала низка університетів. Так, наприклад, ще у 2014 році до Вінниці переїхав Донецький національний університет, а цьогоріч – Харківський національний університет внутрішніх справ.
Влітку цього року в шести громадах України почав діяти проєкт «Перезміст», метою якого було сприяти інтеграції ВПО за допомогою ігрових інструментів «Світу Громад» та який передбачав проведення низки ігрових сесій за участю ВПО у цих громадах.
Однією з проєктних громад стала Вінниця. У Вінниці ігрові сесії відбувалися в освітньому хабі «NotBox» Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, Харківському національному університеті внутрішніх справ, а також у міському туристичному хабі та районних центрах Вінницької області. «Родзинкою» реалізації проєкту у Вінницькій громаді стало те, що майстри гри взаємодіяли з різними аудиторіями: студентством, представниками органів місцевої влади, бізнесу, а також внутрішньо переміщеними особами. Під час проведення ігрових сесій із різною аудиторією, у кожній із них були певні особливості. Далі розповімо про них детальніше.
Найбільш вдячна аудиторія
Учасниця проєкту, нині майстрині гри «Світ Громад» Тетяна Мельничук, зацікавилася проєктом «Перезміст», коли дізналася про нього від колеги.
«Мені був дуже цікавий цей проєкт. Я викладаю методику викладання історії у ВДПУ. Так як я вчитель і практик “з голови до ніг”, то я прийшла і почала змінювати теоретичну форму викладу методики викладання історії. І в нас виникла ідея створити такий “Inspiration Сlub”, де ми зі студентами почали робити ігри. На сьогодні у нас уже є десять ігор. Тому мені гра була близька, щоб познайомитися ще з якимось ігровим форматом ближче».
На свою першу гру Тетяна зібрала студентів: «Вони були дуже раді, тому що ми не бачилися так вживу. І ми всі нарешті познайомилися після року викладання», – усміхається.
У Вінницькій громаді Тетяна Мельничук працювала разом з колегами Тетяною Дрозд та Валентиною Пікульською. Тетяна Дрозд, яка є також викладачкою та керівницею «Освітнього хабу “NotBox”» ВДПУ ім. М. Коцюбинського і мала попередній досвід ведення гри, стала менторкою, а інші двоє колег пройшли відповідне навчання з фасилітації ігрових сесій.
Так як низка ігор відбувалася на базі університетів, узяти участь у цих заходах мали змогу студенти вінницьких вишів. За словами Тетяни Дрозд, студенти виявилися найбільш вдячною аудиторією. Для багатьох із них брати участь в ігровій сесії було не лише розвивально і пізнавально, а й професійно важливо.
«Моїм основним спогадом є тепла, дружня атмосфера»
Для студентки ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського Анастасії Куман участь у грі була цікавою передусім для саморозвитку. Про ігрові сесії вона дізналася від Тетяни Мельничук. Також увагу Анастасії привернуло те, що мета проєкту – інтегрувати ВПО у громаду.
Анастасія родом із Сумщини. Вона приїхала навчатися до Вінниці ще до повномасштабної війни, та поки що залишається тут. Участь у проєкті стала для дівчини можливістю дізнатися щось нове та цікаве.
Анастасія взяла участь у трьох ігрових сесіях. Ділиться, що найскладніше було на початку, коли відбувався перший раунд:
«Я ще не зовсім розуміла саму суть і що до чого, а пізніше зʼявився такий азарт, що можна в цій грі відкрити себе. В деякі моменти я не очікувала, що можу так нестандартно мислити, що під час гри можуть приходити нові ідеї».
Гра допомогла поглибити розуміння того, як функціонує громада. Серед основних інсайтів щодо цієї теми Анастасія виокремила необхідність кооперуватися, обʼєднуватися з іншими учасниками, думати не тільки про свої власні інтереси, а й про спільні цілі команди.
На запитання про найбільш яскравий спогад із ігрових сесій Анастасія відповіла, що це «тепла, дружня атмосфера, коли немає конкуренції, а все спрямовано на співпрацю, співдружність».
У підсумку ігрових сесій зі студентами вдалося організувати групи самодопомоги для тих із них, хто є ВПО та потребує такої підтримки.
Можливість почути інших та бути почутими
На відміну від роботи зі студентами, сесії з іншою аудиторією часто організовували «за запитом». Так, знайома депутатка саме формувала свою команду. Тому звернулася до Тетяни Мельничук з питанням, чи зможе Тетяна приїхати та провести ігрову сесію. Чиновниця хотіла подивитися, хто з нею працює, хто як мислить і хто буде найкращими кандидатами на певні посади.
Гра відбувалася у волонтерському центрі, в якому також працювали переселенці. «Депутатка, власне, придивлялася до цих людей, плануючи когось також включити в свою команду для того, щоб вони допомагали інтегрувати ВПО до місцевої громади», – розповідає Тетяна Мельничук. Зрештою, гра допомогла підібрати людей до команди.
Тетяна Мельничук ділиться, що їй найбільше запамʼяталася третя гра.
«В межах гри планувалося зібрати всіх старост, депутатів і власне всіх тих, хто впливає на життя і розвиток громади».
Завдяки допомозі друзів Тетяні вдалося зібрати таку команду. Коли учасники вже зібралися на сесію, деякі з них постійно відволікалися на телефонні дзвінки.
«Думала, що ж я з ними такими зайнятими буду робити?», – ділиться своїми спогадами Тетяна. Та вже за годину пан, який постійно розмовляв, кинув у відповідь на чийсь дзвінок: «Так. Я в банку, сьогодні до вечора буду там, мене не турбувати».
«Тобто все, гра пішла», – усміхається Тетяна.
Різні учасники приходять на сесію зі своєю мотивацією та своїми інтересами.
«Цікаво те, що прийшли троє переселенців, які дійсно були дуже активними. І вони, власне, розуміли, що цю інтеграційну гру можуть використати для вирішення своїх соціальних проблем»,
розповідає Тетяна.
Так, для прикладу, під час згаданої сесії один чиновник створив телеграм-канал для комунікації ВПО на зміну старій групі, що могла налічувати до 200 осіб. Досить швидко на новий канал підписалося 600 людей.
«Ми грали з десятої ранку і до вечора. Я зрозуміла, що навіть такі елементарні питання, як-от тієї ж комунікації, для ВПО дуже важливі. Ця гра була найвдалішою, так як вона допомогла почути і керівників громади, і ВПО».
Понад тридцять учасників узяли участь в ігрових сесіях, що відбулися у Вінницькій громаді в межах проєкту «Перезміст». Серед ключових результатів, яких вдалося досягти в межах сесій, є надання ефективних каналів комунікації для ВПО, створення групи самодопомоги для студентів та налагодження комунікації між владою та мешканцями громади.
Тетяна Мельничук зазначає: «Мені приємно, що ця гра поповнила наш “Inspiration Club”. У нас уже є до двадцяти ігор такого роду. І ми будемо їх використовувати залежно від ситуації».
Щодо використання ігрових інструментів та навичок фасилітації надалі жінка розмірковує:
«Мені здається, що добре використовувати гру за запитом. Звичайно, якщо буде запит, то будемо думати над проєктом для державних службовців та керівників громад».
Статтю опубліковано в рамках ініціативи «ПЕРЕЗМІСТ», що є частиною проєкту «Нові соціальні зв’язки, нові життєві сенси, нова робота для тих, хто все це втратив через війну», що реалізується ГО «Інститут політико-інформаційних досліджень» за сприяння UNDP Ukraine / ПРООН в Україні у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу.