28 липня ми провели перший вебінар-практикум щодо ефективного вокористання настільної гри “Світ Громад”. Відеозапис можна переглянути на нашому каналі за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=PUjb1-PD7-s
Для тих, хто більше любить читати аніж дивитись і слухати, подаємо текстову версію вебінару.
—————————————————————–
Михайло Войтович: Доброго дня. Ми тут зібралися для того, щоб поговорити про гру «Світ Громад» в тому контексті, що більшість із вас вже про неї чули, знають, грали й, можливо, вже навіть мають свої примірники. І, відповідно, у декого з цього приводу виникають деякі питання.
Марина Белалаєвська: Як розрахувати початковий бюджет громади?
М.В.: Відповісти на це питання дуже просто: беремо правила гри і відкриваємо сторінку 9 пункт 6 «Підготовка до ігрового процесу». Я думаю, що більше розповідати нічого не потрібно, адже тут все розписано з наведенням прикладу.
Людмила Лагута: Чи можливо запросити тренерів на захід?
М.В.: Якщо під тренерами Ви маєте на увазі мене і моїх колег чи будь-кого іншого з майстрів гри, то, безумовно, це можливо! Запрошуйте! Ми достатньо часто буваємо на різних заходах. Скидайте свої пропозиції і ми їх обов’язково розглянемо.
Жанна Чернега: Як згуртувати громаду?
М.В.: Я думаю, що будь-яке згуртування не стосується лише однієї гри. Гра – це інструмент за допомогою якого можна гуртувати людей, які в неї грають. Можна якось змінювати поведінкові звички (патерни) гравців і спонукати їх до тіснішої кооперації та взаємодії за межами ігрового столу. Власне, як інструмент згуртування громади такий метод підходить.
Якщо брати глобально, тобто всю громаду, то, мабуть, потрібні ще інструменти і регулярна робота над тим, щоб напрацювати спільний вектор. Оскільки, ніщо так не об’єднує як щось спільне, особливо, якщо це спільна мета, якої всі хочуть досягнути. І наша кооперативна стратегія якраз показує те, що тільки об’єднуючи зусилля можна досягти єдиної цілі. Звісно ж, якщо така ціль була дійсно обрана разом. Ось так працює кооперація. І якщо беремо контекст громади, то так працює згуртування громади.
Повторюсь – об’єднати громаду насправді дуже просто, якби це складно не здавалося. Потрібно знайти спільну ціль. Якщо буде спільна ціль, проблем з об’єднанням як таким не буде. Зрозуміло, що якщо ця ціль вже віднайдена, прийнята більшістю, до неї також потрібно звикнути. Це вже щоденна інформаційна робота. Якщо громада звикла до тої цілі, яку вона хоче досягти, то і проблем з об’єднанням не буде. Це звучить загально і дуже просто.
Насправді,- це щоденна клопітка робота, в тому числі і з допомогою ігрових технологій. Є варіант адаптації якогось тиражу гри під ціль однієї окремо взятої громади. Це приклад того, яким чином можна використовувати гру «Світ Громад» як інструмент привчання громади до тої стратегії, яку вона обрала або яка була визначена в процесі стратегічного планування.
Леонід Жовтило: Як засвоїти методику проведення гри?
М.В.: Специфіка використання гри – це поліваріантність. В залежності від того, яку мету переслідує майстер гри (ведучий, вчитель, тренер, фасилітатор), якого результату він чи вона хоче отримати від тої аудиторії, методика може бути різною.
Власне, ми торкаємося методик проведення ігор на майстернях, де ми вчимо людей ставати майстрами гри. Як правило, ці майстерні вузькоспеціалізовані, тому що збираються люди, які працюють приблизно в одній сфері. І тому ми говоримо про якусь 1-2 методики, про якийсь зріз у можливості використання як нашої гри, так і взагалі ігрових технологій. Тому, швидше за все, у форматі вебінару мені не вдасться розповісти про методики використання гри в такому широкому контексті.
Але Ви можете написати про аудиторію, з якою працюєте проблеми, які у Вас виникають та про цілі, які Ви хочете досягти, нам на e-mail. Ми обов’язково спробуємо Вам допомогти за допомогою підказок, варіантів використання самої гри у Вашій сфері. Я розумію, що сфери можуть бути радикально різними, і тому немає якоїсь однієї загальної методики, як і немає єдиної методики проведення тренінгів, уроків в школах, чи будь-яких інших публічних заходів. Тому напишіть нам про свою ціль, а ми, в свою чергу, спробуємо допомогти з методичним забезпеченням.
Олена Цимбалюк: Потрібно розібратися з правилами гри, адже не всі питання знаходять свої відповіді в інструкції.
М.В.: Думаю, що було б доречно уточнити, що саме Вам незрозуміло. Проте, я можу сказати із своїх загальних знань про те, чому саме можуть виникати проблеми з правилами гри.
По-перше, не всі люблять читати правила гри. Насправді, я теж не люблю їх читати. Мені більше подобається коли хтось розповідає. Але є нюанс у тому, коли хтось розповідає правила гри – вам можуть розповісти не все, опустивши важливі моменти. Тому спочатку все-таки краще звернутися до правил гри.
Другий момент, який може допомогти Вам знайти відповіді на свої питання – це ознайомлення з нашими статтями, у яких ми розкриваємо тему ігрових нюансів. Статті знаходяться у вільному доступі на блозі гри. Тому підписуйтесь на оновлення. Блог містить багато коментарів до тих чи інших записів, де ми теж якомога оперативніше стараємось відповісти на всі запитання, які у Вас виникають по ігровій механіці.
По-третє, гра «Світ Громад» продумана таким чином, що деякі речі спеціально не описані в правилах і залишаються на відкуп самих гравців. Наша логіка була така: якщо громада погоджується з якимось правилом, яке всіх влаштовує та не порушує ігрову механіку, то це допускається. Наприклад, в правилах не описана виборча система, за якою обирається мер на кожен раунд. Власне, гравці вимушені самостійно придумати і погодити її між собою. Це доволі таки цікавий етап в ігровому процесі, коли незнайомі чи знайомі між собою люди починають думати, яким чином вони будуть обирати для себе формального лідера. І, провівши вже не один десяток публічних ігор, можу сказати, що це дійсно один з найцікавіших етапів гри. Дуже рідко трапляється повторення одного і того самого процесу, він постійно різний – цим і цікавий.
Якщо ж є якісь інші запитання, що потребують деталізації, і яких немає в правилах гри чи у блозі, то задавайте мені їх на електронну адресу або в коментарях до блогу чи у Фейсбуці.
Олег Квас: Як можна використовувати гру для формування стратегії розвитку громади?
М.В.: Насправді гра не формує стратегію, адже у ній немає необхідного для цього інструментарію. Але гра показує деякі стратегічні речі, по-перше, стратегія не можлива без включення основних груп жителів громади. Стратегія може бути обрана, але не виконана, якщо всі разом на неї не працюють. І навпаки, навіть найбільш амбітна стратегія може бути легко досяжна за умови, коли всі члени громади скооперувалися.
Тому, що стосується використання гри в процесі стратегічного планування, то це якраз моделювання самих взаємозв’язків, які повинні бути наявними у громаді, аби стратегія була досяжна. І зрештою, зігравши кілька ітерацій одного і того ж сценарію (наприклад «Побудова громади інноваторів»), можна побачити, яку роль грають підприємці, наскільки важливим і вразливим для громади є фактор безробіття і, навпаки, наскільки важливо мати робочі місця, наскільки важливо опікуватись місцевим бюджетом та раціонально його витрачати, наскільки важливо вкладати ресурси в розвиткові проекти, а не проїдати їх тощо. Власне, це те що для групи стратегічного планування, для самої громади є навчальним інструментом, щоб потім, працюючи над реальною стратегією розвитку громади можна було уникнути неприємних моментів і досягти успіху в такому процесі.
Окрім того, гра сама по собі є стратегічним симулятором – кооперативною стратегією. До того ж, гра розвиває стратегічне мислення, вміння кооперуватися і спільно приймати стратегічні рішення для того, щоб усім разом їх потім спільно виконувати й досягати поставленої стратегічної мети.
Василина Дебальова: Які рекомендації щодо тривалості і варіантів гри?
М.В.: У самій коробці є 10 сценаріїв. Вони, в першу чергу, відрізняються кількістю раундів. Як показує практичний досвід, група людей з чотирьох чоловік, які ніколи раніше не грали ані в цю гру, ані взагалі в стратегічні настільні ігри і просто отримали інформацію від тренера чи фасилітатора про правила, потребують на найменший сценарій приблизно дві з половиною години. Люди, які вже знають правила або мають хороший ігровий досвід в настільні стратегії, як правило, з найкоротшим сценарієм на 6 раундів справляються приблизно за півтори години. Але це час проведення гри без врахування післяігрових рефлексій, які, в свою чергу, можуть тривати ще дуже довго. І це, насправді, дуже важливий етап, якщо гра проводиться не просто для розваги, а для навчання чи гуртування людей. Це що стосується тривалості гри для чотирьох людей.
Кожна додаткова людина – це плюс півгодини до щойно названого мною часу тривалості гри. Відповідно, на великому сценарії у 12 раундів, за умови якщо команда просувається по сценарію, не випереджаючи його і не закінчуючи гру достроково, то така гра може тривати до 4-5 годин. Тому краще запастись терпінням, якщо є потреба довше попрацювати з людьми, і наперед виділити собі певну кількість часу. Наприклад, я стараюсь не працювати з грою, якщо в мене немає в запасі хоча б 4 години, навіть з найкоротшим сценарієм, тому що після гри виникає багато питань, та й поспіх не впливає позитивно на хід гри.
Що ж до рекомендацій щодо варіантів гри… Гра одна – правила одні…
Мене нещодавно питали, чи можна щоб в одну роль грали двоє людей? Мій досвід показує, що це не зовсім коректно, адже люди один одного збивають, дехто з пари може взагалі вибувати з гри через конфлікти, плюс до того це дуже шумно.
Є ще варіант, коли окрім гравців також присутні спостерігачі, які відслідковують ті чи інші нюанси в ігровому процесі, наприклад, роботу з бюджетом або процес виявлення неформального лідера. Хоча найкраще – це, звичайно, самому сісти і зіграти. Гра розрахована на кількість від 2-х до 6-ти чоловік, сьомим може бути фасилітатор, який веде гру і потім проводить пост-ігрові обговорення (рефлексії) з учасниками.
Марина Забара: Як проводити аналіз помилок і сильних ходів для учасників після гри, на що спиратися і які критерії помічати?
М.В.: Все залежить від того, з ким Ви працюєте і яка у Вас ціль. Тому що цілей для цієї гри може бути багато. Ми визначили 9 тільки найбільш пріоритетних, серед них такі радикально протилежні, як діагностика топ-менеджменту комерційної фірми і громадянська освіта у школі для старшокласників. Відповідно, проводячи гру деінде, сама аудиторія визначає ту ціль, яку в кінцевому результаті потрібно досягти. І в процесі досягнення цієї цілі, Ви якраз рухаєтесь за тими критеріями, які відповідають обраній тематиці і цільовій аудиторії.
Наприклад, ми діагностуємо персонал фірми, а саме топ-менеджерів, з-поміж яких керівники відділів та заступники директорів чи директори. Коли такі люди працюють з грою, то, в першу чергу, ми дивимось на те, кого з таких гравців слухають, хто готовий брати на себе відповідальність, як відбувається становлення формального і неформального лідера, як взаємодіють гравці за столом в процесі прийняття колективного рішення, наскільки вони втручаються в процес приймання особистих рішень, хто кому допомагає і хто кому заважає, хто бере на себе функції, не описані грою, наприклад, функцію рахування грошей тощо.
Гра дійсно не описує хто повинен рахувати гроші, але за столом дуже цікаво інколи проявляють себе люди, які абсолютно спокійно переймають на себе цю функцію і, по-перше, справляються з нею, по-друге, ніхто не суперечить цьому. Тобто є свого роду баланс сил за столом.
Також, в ході гри, спостерігаємо за тим як поводить себе формальний лідер – чи він є маріонеткою в руках гравців чи він навпаки схильний до узурпації процесів (влади) за столом.
Це ми тільки трохи торкнулися моменту діагностики команди.
Якщо ми говоримо про громадянську освіту в школі, то, в першу чергу, ми робимо акцент на інструментах та компетентностях, які розвиваються в ігровому процесі. Тобто нас, в першу чергу, цікавитиме підприємницька і політична культура, акценти на тому, що кооперація є вигідною і необхідною, моменти, пов’язані з податковою культурою тощо.
Зокрема, якщо ми платимо податки, то ми повинні контролювати бюджет. Якщо ж бюджет прозорий, то нам не так вже й страшно платити податки. В підсумку ми говоримо про зміну поведінки молоді, яка окрім нарощення компетентності може бачити для себе майбутнє в тих громадах, де вона проживає, а не лише має бажання втекти до столиці й шукати там для себе якусь роботу.
Може виявитись так, що гра допоможе молодим людям відчути себе потрібними і покаже ті можливості, які існують для їх самореалізації, в межах об’єднаної територіальної громади.
Знову ж таки, якщо я не до кінця відповів на Ваше запитання, Ви маєте можливість уточнити в якій сфері і з якою аудиторією Ви працюєте, та яких цілей бажаєте досягнути. Тоді я спробую допомогти Вам визначити ті критерії, на які можна звертати увагу в ігровому процесі.
Сергій Проценко: Які труднощі виникають у інших організаторів гри?
М.В.: Якщо чесно – я не знаю. Якщо у когось під час проведення гри виникали труднощі, то Ви можете мені про них написати, я їх озвучу і дам свій коментар щодо того, як їх можна подолати. Звісно, якщо це такі труднощі, які я знаю як долати з власного досвіду, або ж перейняв з чужого. Взагалі аудиторія буває дуже різною, тому і труднощі можуть бути різноманітними. Це залежить від купи факторів, навіть від погоди. Про найбільш цікаві кейси, нюанси, які виникали в тій чи іншій цільовій аудиторії в ігровому процесі, ми стараємось описувати на блозі гри. А також ми просимо наших майстрів гри описувати свій досвід у вигляді кейсів, які можна переглянути, щоб отримати більше стороннього досвіду, в тому числі й про можливі труднощі в ігровому процесі.
Руслан Проніч: Як на практиці можливо залучити кошти різних грантів на розвиток громади та створення робочих місць в сільській місцевості?
М.В.: Питання грантів у самій грі не розглядається, особливо в контексті створення робочих місць, по тій простій причині, що робочі місця – це фактор, який регулюється економікою. Відповідно, якщо у людей є якась незадоволена потреба і вони готові за неї платити, то рано чи пізно виникнуть робочі місця, які будуть обслуговувати людину, яка має конкретну потребу. Якщо потреб немає, то жоден грант не створить роботу там, де немає попиту, де немає людей, які готові платити за товар чи послугу, тобто за задоволення своєї потреби.
Я, власне, взагалі не бачу наскільки раціонально залучати гранти саме для створення робочих місць. Якщо є попит, то робочі місця створювати вигідно. Якщо ж попиту немає, то грант не допоможе, адже його можна за деякий час витратити, а в кінцевому результаті все розвалиться. А можна скооперуватись для того, щоб отримати стартовий капітал і самостійно створити робочі місця, орієнтуючись на ті потреби, які існують на території вашої громади. Тобто, якщо людям потрібна перукарня, то Ви самі її відкриєте, вона буде працювати і приносити дохід; будуть наявні і робочі місця. Якщо ж люди не готові витрачати гроші в перукарні, то скільки грантів в неї не вливай, вона працювати не буде.
Отож, робочі місця – це питання розвитку місцевої економіки, дослідження потреб і зростання добробуту кожного окремого домогосподарства. Зі зростанням доходу у людей виникає більша кількість потреб, і , таким чином, вони можуть витрачати більше коштів. Відповідно можуть розвиватися додаткові сфери місцевої економіки. Це загалом.
Що ж стосується безпосередньо гри, то вона показує, що людям часто приходить думка скинутись грошима й започаткувати бізнес з метою створення робочих місць, швидшого обертання грошей в громаді і їх примноження.
Анна Ліщин: Чи можна після декількох сеансів гри самостійно її проводити?
М.В.: Її можна проводити навіть одразу. Читаєте правила, блог, дивитесь відео. Цього може виявитись достатньо. Якщо ж цього замало, то консультуйтесь, сходіть на гру до того, хто вже її проводив.
Все-таки, як показує мій ігровий досвід в різних настільних іграх, переймати правила від людини, яка вже грала в гру, набагато швидше, простіше й ефективніше, ніж читати самому. Інше діло, що це обмежені знання, тому що, як правило, ігри рідко бувають однакові в плані того, що кожна нова гра буде відрізнятися, і за один раз ніхто всі правила не передасть.
Тому потрібно або декілька разів в неї зіграти, або і зіграти і почитати тексти, при можливості з’їздити на консультацію або замовити майстерню у свою команду для того, щоб стати професійними майстрами гри.
Анна Ліщин: Чи є вже якась статистика динаміки позитивного розвитку активності в тих громадах, у яких грають в гру?
М.В.: Насправді, я далекий від того, аби однією коробкою з грою суттєво вплинути на активізацію всієї громади. Можна хіба що зацікавити усіх жителів громади хоча б раз зіграти у гру і потім про це порефлексувати. Можливо тоді відчується якесь конкретне зрушення завдяки тільки цій грі.
Гра – це лише один з інструментів роботи з громадою. В залежності від того, яку ціль Ви переслідуєте, наприклад, якщо ви працюєте з молоддю, і хочете надихнути їх залишитися в громаді або після отримання вищої освіти повернутись, то це один вид діяльності. І зрозуміло, що однієї коробки на всю громаду, навіть дуже маленьку, не вистачить. Потрібно щоб кілька людей з цим працювало, і можливо не тільки за допомогою нашої гри, і не тільки з іграми, а взагалі різнобічно працювали над спільними векторами з усією громадою. І коли громада вже знає куди вона хоче рухатись, можна підбирати ті чи інші інструменти, в тому числі і нашу гру.
Звісно, я можу говорити тільки про ті ігри, які я проводив публічно. Дуже часто, особливо коли граєш з людьми з підприємницьких кіл, після гри з’являється багато ідей щодо кооперації і спільних проектів. Це факт.
Що стосується зміни статистики в збільшенні активності громади, то, по-перше, я не знаю яким чином і за яким критерієм це можна виміряти. Про це можуть хіба що сказати ті люди, які активно використовують ігрові інструменти, в тому числі й нашу гру у свої громадах. Вони можуть через свої публікації, в тому числі й у нас на блозі, або ж особисто Вам розповісти як гра впливає на активність громади і чи є позитивні зрушення. Те, що громада рухається в кращу сторону, я не сумніваюсь. І якщо хтось напише мені про те, за якими критеріями можна статистично виразити активність громади, я з радістю почитаю.
Олена Бурдун: Як активізувати членів громади для роботи в громаді?
М.В.: Дуже просто. Тут треба просто працювати самому. Нікого ні до чого Ви спеціально не активізуєте. Я не вірю в те, що хтось може прийти і мене якось активізувати. От, наприклад, приходить зараз з вулиці голова ОСББ мого будинку до мене і каже, – давай я тебе буду активізовувати. Як він це зможе зробити? Деколи я допомагаю якісь підписи зібрати, деколи не допомагаю. Це залежить від наявного в мене часу і особистісного інтересу.
Якщо жителі громади бачать інтерес в тому, щоб бути активними, то вони будуть активними. Якщо ж такого інтересу немає, то такий варіант, як активність заради активності, більшість людей не цікавить. Не так багато людей отримують задоволення від того, що активно себе проявляють у громадському житті. Це невелика кількість людей, так званих громадських активістів, які на своїй пасіонарності готові працювати над розвитком громади, навіть нехтуючи власними інтересами і вкладаючи свій час. Насправді більшість людей так не роблять і робити не будуть. Ну я чомусь так думаю.
Питання в тому, чи є в громади спільний вектор, який визнаний нею і який працює як спусковий гачок (тригер) для того, щоб робити ті чи інші спільні дії. Тобто, якщо є системи тригерів, які приводять в рух громаду, наприклад, ми – громада парків, у якій всі хочуть розбудовувати парки, тоді я думаю, що не буде проблеми аби мало не щотижня організовувати толоки для того, щоб тримати парки в чистоті. Тоді, я думаю, навіть не потрібно буде нікого активізовувати. Бо якщо у всіх членів громади є бажання працювати у парках, то вони і будуть це робити, не смітитимуть і триматимуть своє паркове господарство в хорошому стані, для того щоб воно подобалося як туристам, так і самим жителям громади. Але це тільки після того, як всі усвідомлять, що вони хочуть бачити саме таку громаду.
А штучно активізовувати громаду, яка не знає, а ще гірше – не розуміє заради чого її активізовують, є марною тратою часу і енергії там, де це все одно не спрацює.
Спочатку має з’явитись спусковий гачок, який запускає бажання витрачати свій час або кошти заради громади (залежно від того, хто що має). Це навіть можна робити не тільки в межах громади, а й у межах двору, вулиці, мікрорайону тощо. Я бачу це саме так. І мені здається, що все інше – занадто штучне і не буде ефективним, мабуть, ніколи, як би це песимістично не звучало.
Сергій Забара: Які завдання дати спостерігачам, що вже знають особливості гри?
М.В.: Які хочете, такі й давайте . Якщо ви знаєте, який Ви хочете отримати результат, то у Вас не буде проблем з тим, які завдання роздати людям, щоб вони допомогли Вам цей результат отримати.
Якщо Ви працюєте над громадянською освітою,скажімо, депутатів місцевих рад об’єднаних територіальних громад, то, відповідно, акцент потрібно робити на тих інструментах, які допомагають громаді розвиватися, і на підприємницькій та політичній культурі, яка створює відповідні умови для комфортної роботи як самих депутатів, так і для комфортної комунікації з громадою на місцях. Тобто, залежно від того, з якою аудиторією ви працюєте, Ви визначаєте, які роздавати завдання, на чому акцентувати увагу, за чим стежити, про що потім під час і після ігрових рефлексій можна більше детально поговорити. Якщо у Вас є час ще до гри дати людям якесь домашнє завдання, то можна взагалі це перетворити на достатньо науковий, академічний захід. Плюс до того, можна почитати літературу про те, в кого як це все відбувається, проблеми та перспективи за класичним принципом. Так як аудиторія може бути досить різноманітною, то відповідно до цього ставиться спектр завдань спостерігачам.
Саме спостерігання не є обов’язковим. Воно не передбачене ігровою механікою. Це просто спосіб задіяти людей, які не сидять за столом, якщо у Вас обмежена кількість примірників гри. Якщо ж у Вас достатньо примірників гри та помічників і Ви можете задіяти усіх присутніх, то спостерігачів можливо і не потрібно. Якщо ж Ви вимушені залучати спостерігачів, бо Ви бачите в цьому раціональний момент, то це знову ж таки залежить від тої тематики, з якою ви працюєте і тих цілей, яких Ви хочете досягнути в процесі гри.
Павло Калюк: Скільки коштує проведення тренінгу для спільноти?
М.В.: Це залежить від розміру спільноти і глибини тренінгу. Наприклад, дводенна майстерня на 20 чоловік коштуватиме приблизно 90 000 гривень. Пишіть, що саме Вам потрібно, яка аудиторія, якого результату потрібно досягти і я думаю ми зможемо домовитися.
Ольга Жернакова: Чи є можливість грати великою кількістю людей?
М.В.: Так є. Ми мали досвід, коли я разом зі своїм колегою Тарасом, який теж є співавтором гри, проводив в Американському Домі одночасно гру на більш ніж 50 людей. Було 10 столів, всі учасники змогли зіграти.
Тому, повторю відповідь на Ваше запитання, – можливість проводити одночасний сеанс гри для великої кількості людей є. Краще, звісно, мати для цього помічників, які хоча б трохи орієнтуються в правилах гри. Ми роздруковували прості (на одну сторінку) витяги з правил, щоб можна було швидше зрозуміти хід гри. І як показав досвід, цілком реально одночасно залучити до гри 50-60 чоловік, аби було приміщення, то можна і ще більше. Тобто далі процес масштабується залежно від наявної кількості примірників.
Тепер відповідатиму на запитання з чату.
Запитання з чату: чим гра може допомогти дітям, державним службовцям, підприємцям?
М.В.: Для дітей, тобто старшокласників і старше, – по-перше, це громадянська освіта. Тобто навчання тим інструментам розвитку громади, в яких вони можуть знайти себе не так для використання цих інструментів на ріст громади, як для самореалізації, щоб побачити чим в громаді взагалі можна займатися, отримати з цього приводу системні знання. По-друге, для дітей – це напрацювання певних компетентностей, яким у школі не вчать. Мова йде про підприємницьку культуру, кооперацію, вміння домовлятися, про вміння приймати колективні рішення, а також відстоювати свої особисті і тому подібне.
Що стосується державних службовців, то для них – це інструмент, який допомагає побачити наскільки атмосфера в громаді залежить від якості комунікації влади і громади, та взагалі від налагодження комунікації в громаді. Тому що, на сьогоднішній день, у нас державна служба сприймається як «ми тут, а вони десь там», тобто комунікативних інструментів бракує.
Підприємці ж дуже класно грають в гру, і це, мабуть, моя улюблена аудиторія. Вони дуже швидко кооперуються, напевно в них це закладено на рівні інстинктів. Адже з перших ходів гри вони об’єднуються і починають спільно досягати якихось бізнесових цілей. Їх мало цікавить політика. В процесі гри у підприємців зароджується і розвивається розуміння того, що філантропія на місцевому рівні – це хороший інструмент, яким вони володіють і при правильному його використанні, вони справді можуть багато чого зробити в громаді. І, по-перше, з одного боку вони бачать, що від них багато чого залежить в громаді, а з іншого боку, не підприємці, які грають в гру, в свою чергу, теж бачать, що від підприємців справді багато чого в громаді залежить. Тобто ми в якійсь мірі ламаємо совковий стереотип про те, що підприємці – це якісь спекулянти. В процесі гри люди розуміють, що підприємці – це «Атланти», на чиїх плечах тримається добробут всієї громади. Адже саме вони створюють робочі місця, платять податки , і зрештою – це заможні люди, які можуть дофінансовувати місцеві проекти вже на рівні благодійних внесків чи просто філантропії.
Чи є сенс змішувати ці групи людей?
М.В.: Безумовно є. Можна грати окремими групами і тоді Ви побачите динаміку кооперації в різних тематичних групах, і, навпаки, змішування таких груп дає можливість учасникам грати роль один одного. Тоді можна, наприклад, ролі обирати не навмання, а протилежні, тобто, підприємець обирає роль безробітного або чиновника, чиновник обирає роль підприємця, а молода людина обирає роль пенсіонера і т.п. Це дасть додаткові відчуття щодо того, як працюють ролі у громаді, яка роль чим важлива, на що варто звертати увагу в самій громаді.
Що б Ви змінили чи додали в гру «Світ Громад 2.0»?
М.В.: Ну…Побачимо тоді, коли вона вийде. Поки що ми свої задумки розголошувати не будемо. Я думаю, що якщо все буде йти по плану, гра «Світ Громад 2.0» вийде десь ближче до середини осені цього року. Десь з вересня вже буде анонс. Можна буде, скажімо, попередньо оплатити собі примірник за зниженою ціною. Чекайте на наші новини.
Можете назвати найневдаліші кейси гри?
М.В.: Насправді невдалих кейсів не було. В чому ж може бути невдача кейсу..? В учасників часто щось не вдається. Як мінімум вони можуть просто програти, але чи можна це вважати невдалим кейсом? Мені здається, що тим гравцям, яким не щастило, зокрема, їм випадали не дуже хороші інструменти, найважчі ролі і їм не вдавалося досягти мети сценарію, на пост-ігрових рефлексіях було навіть більше про що поговорити, ніж тим, хто досяг успіху. Бо коли все вдалось, люди часто просто задоволені, а коли ж навпаки, гравці намагаються зрозуміти причини невдачі і через усвідомлення цих причин розвиваються далі, бажають отримати більше нових знань.
Глухого куту в грі я не бачив. Просто часто гравці не встигали досягати мети сценарію по різних причинах: або через те, що чиєсь особисте «хочу» переважало бажанню слідувати спільній меті, або через якісь ситуативні моменти, коли тактичні рішення переважали над стратегічними тощо. Зате потім цікаво про це поговорити. Наприклад, чому, якщо сценарієм передбачено в першу чергу побудувати лікарню, громада збирає гроші на готель.
Тому, я точно можу сказати, що якихось дійсно негативних кейсів я не бачив. Це ж гра. У гру можна виграти, а можна й програти. А потім можна ще раз зіграти, і знову виграти або програти.
Дякую усім, хто прийшов та послухав те, що я розповідаю. Дякую за ваші запитання. Ми постараємось їх описати у найближчій публікації на нашому блозі. Грайте у «Світ Громад», запрошуйте колег. Ми будемо вам за це вдячні. Запрошуйте нас на свої заходи, адже якщо в нас є час і натхнення, ми з радістю приїжджаємо. Ті запитання, на які я не зміг дати точної відповіді, тобто ті, які потребують деталізації, ви можете надсилати мені на контакти, які є на офіційному блозі гри. В описі до цієї події на Фейсбуці є посилання на мій профіль у цій соціальній мережі. Тому ми можемо з Вами й надалі працювати та спілкуватися. Ми зі свого боку постараємось такого типу вебінари робити регулярними.
Ще раз дякую! До нових зустрічей!