1 березня 2019 р. члени громадської організації «Українська асоціація міст, що навчаються» тестували новий додаток Гри «Світ Громад» – «Громада, що навчається». Гру проводила тренер організації Тетяна Однорог, яка є членом команди авторів, що працювали над розробкою додатку.
Звісно, метою гри було побудувати Громаду, що навчається. Для тестування було вирішено грати невеликим складом – 4 гравці, щоб швидше побачити всі особливості нових умов гри. Безперечним плюсом нового додатку є не лише можливість побудувати в громаді Центр освіти дорослих, а й ті бонуси, які громада отримує завдяки можливості своїх мешканців отримати додаткові знання, підвищити кваліфікацію і, згодом – отримати нове робоче місце, яке, до речі, окрім комунальних установ та мера можуть створювати й самі гравці, які мають приватний бізнес. Таким чином в цьому варіанті гри додатково з’являється ринок праці, що надає можливості гравцям, які за умовами гри не мають доходів, отримати можливість додаткового заробітку та активніше включатися у життя власної громади.
Цим бонусом нового додатку якраз і вдалося скористатися нашим мешканцям, бо серед них опинилася лише одна особа «пенсіонерка» з постійним доходом (пенсія). Такий (випадковий) вибір ролей («Колишня ув’язнена», «Пенсіонерка», «Проповідниця» та «Ветеранка АТО») одразу спричинив великі сумніви у гравців щодо спроможності цієї громади взагалі проіснувати, не те, щоб побудувати «Громаду, що навчається». Виникла дискусія про спроможність реальних невеликих громад та доцільність утримання в них великого числа комунальних об’єктів, коли більша частина мешканців громади не сплачує достатньої кількості податків – їй не має, на що існувати.
Але ж, гра – є гра, умовам треба слідувати. І ми почали. Труднощі існування в громаді з таким набором мешканців одразу призвели до того, що в першому ж раунді громаді довелося брати у борг кошти на утримання наявних комунальних об’єктів у бюджеті гри, гравцям неодноразово доводилося фінансово підтримувати свою співмешканку «колишню ув’язнену», щоб в нею взагалі була можливість сплачувати за квартиру, і лише на третьому-четвертому раунді спільними зусиллями вдалося «влаштувати її на роботу». Певні труднощі у громади виявилися і тоді, коли «ветеранка АТО» була змушена за умовами гри покинути свою громаду і гравці залишилися втрьох на один раунд – цілу каденцію мера. Вже на п’ятому-шостому раунді мешканці зрозуміли, що перемогти за умовами гри їм не вдасться, що додало ще більше песимістичних настроїв у громаді. «Проповідниця» запропонувала гравцям позбавитися деяких комунальних об’єктів, які не використовувалися та не були обов’язковими за умовами гри: «Давайте продамо Будинок побуту!» – і це вже був заклик майже відчаю.
Цього разу тестувальникам не вдалося виконати умови гри та побудувати «Громаду, що навчається», але це зовсім не означає, що цей перший весняний сеанс гри видався невдалим, як раз навпаки – гра зробила свою справу – актуалізувала можливі перешкоди на шляху малих громад до побудови справді спроможної та потужної інфраструктури, яка б дозволила не лише за умовами ігрової ситуації знайти вирішення своїх проблем, але й в реальному житті впевнено відповідати на можливі виклики, що спричиняються різними початковими умовами у новостворених громадах.
Ще однією навичкою, яку вдалося учасникам потренувати – стало спілкування українською мовою – наша команда в житті є російськомовною, тому за ігровим полем було вирішено всі перемовини вести виключно українською, щоб підвищити власний розмовний рівень української.
Ось таким виявився перший весняний день для жіночої частини команди громадської організації «Українська асоціація міст, що навчаються». Наступний сеанс гри «Світ Громад» вирішено провести для молоді, яка навчається в партнерському закладі – Мелітопольському вищому професійному училищі вже наступного тижня після відзначення Міжнародного жіночого дня 8 Березня.