Патерн (англ. Pattern) — закономірна регулярність, що трапляється в природі і в людському дизайні, а також шаблон, зразок, що повторюється. Елементи патерну передбачувано повторюються (Вікіпедія).
***
З моменту появи на світ #ГраСвітГромад, ми з Михайлом Войтовичем, співавтором гри, провели більше 50 публічних та закритих ігор з представниками різних сфер. За цей час ми помітили цікаві закономірності, які трапляються незалежно від регіону, статі, освіти, а швидше притаманні представникам певного професійного середовища. В якийсь момент ми зрозуміли, що #ГраСвітГромад – не просто настільна кооперативна стратегія, але й непоганий інструмент дослідження поведінкових моделей представників нашого суспільства.
Хочемо поділитися своїми спостереженнями щодо представників громадських організацій, професійних громадських активістів. Публікацією цих спостережень ми нікого не хочемо образити, швидше – звернути увагу.
ПРАВИЛА
Громадські активісти практично не приділяють час, щоб зануритися у правила, механіку гри, послідовність дій. Як результат – часто гравці грають не за правилами, або придумують таку інтерпретацію, яка полегшує досягнення цілей гри. #ГраСвітГромад – це симулятор, тому автори гри постійно наголошують на тому, що гра має корелюватися з реальним життям. В житті все набагто складніше, і недооцінка складності процесів і явищ призводить до того, що громадські активісти називають – професійним вигоранням.
ГРОШІ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО
Як не дивно, громадські активісти частіше бояться витрачати гроші, особливо залазити борги, на відміну від підприємців.
Громадські активісти люблять залазити у чужий гаманець і розповідати як кому витрачати гроші, рідко ведуть себе відсторонено щодо інших гравців.
Як не дивно, але громадські активісти рідше вступають у бізнес-стосунки з іншими гравцями. Позичити гроші можуть легко, але здогадатися самому, щоб в спілку купити бізнес – дуже рідко.
КУЛЬТУРА КООПЕРАЦІЇ
Громадські активісти, особливо з однорідної групи (наприклад, представники однієї організації) часто жертвують власними інтересами та потребами на користь громади – віддають останні гроші, щоб оплатити утримання комунальних об’єктів, оплатити вартість інструментів, які підвищують привабливість громади.
Якщо громадські активісти належить до різнорідних груп (різних організацій), то найчастіше кооперація має синдикативний (змовницький) характер. Наприклад, щоб послабити чиєсь бажання стати мером. Що характерно, найчастіше сидникативні союзи створюються гравцями “Чиновник”, “Вчитель” та “Священик”.
Незважаючи на те, що всі гравці грають в гру, і це лише симулятор, соціальні ролі, такі як “Переселенець” та “Безробітний” отримують від інших гравців ярлики і в якийсь момент можуть бути дискримінованими, наприклад, під час обрання людини на посаду мера.
ВЛАДА
У грі передбачена роль мера – ведучий раунду, в якого є спеціальна колода інструментів, яка дозволяє вести гру навіть не дуже непідготовленим гравцям. Меру потрібно уважно читати те, що написано у картах колоди та дисципліновано виконувати написане. Однак якщо громадський активіст став мером, то швидше за все, раунд піде не по сценарію – гравцями будуть пропущені певні ходи/дії. Як результатат – хтось почне дзвонити на телефон вказаний на коробці і запитувати що робити, коли… або писати нам на сторінку у Facebook, щоб зясувати що ж робити далі, бо група застопорилася :).
Незважаючи на те, що роль мера у грі суто функціональна, найчастіше левова частка гри – це виборчі баталії між гравцями, якщо це громадські активісти – за право стати мером у раунді. Оскільки рідко хто з гравців громадських активістів з’ясовує справжню роль Мера у грі, то в гравців автоматично включаються звичні моделі ставлення до ролі Мера, уявні переваги мерства тощо. певною мірою, для громадських активістів влада – це священний феномен, навідміну від підприємців, для яких це інструмент досягнення власних або групових цілей.
СТРАТЕГУВАННЯ
Громадські активісти, оскільки рідше вчитуються на старті у правила та в ціль гри, рідше обговорюють стратегію досягнення результату. Частіше, думаючи, що #ГраСвітГромад – це різновид монополії, гравці зосереджуються на тому, щоб заробляти гроші, скуповувати бізнеси, а не на тому, щоб разом йти до мети, яка зазначена у конкретному сценарію.
Як можна використати результати цих спостережень?
Наприклад, найтиповішою скаргою та проблемою для громадських активістів є брак співпраці з владою. Однак якщо розуміти владу, як набір функцій, політик, процедур, то співпраця між громадськими активістами та владою мала б носити функціональний характер – спочатку треба дослідити політики, процедури, механізми за якими живе влада/мер, але ж це нудно (як і вчитуватися у правила, хіба ні), а вже тоді діяти. Якщо цей крок буде пропущений, звісно ніякої співпраці не вийде.
Проблема одвічного браку грошей або недбайливе ставлення до грошей у громадських активістів (Гроші нам не потрібні, ми працюємо за ідею). Так, можна працювати “За ідею”, але все в житті все щось коштує – витрачаємо або гроші (свої, донорські) або життєву енергію (свою, або ще гірше – чужу). Як би там не було, громадські активісти мали б розвивати свої підприємницькі навички, бо саме ці навички розширюють горизонт можливостей і ефективних шляхів для досягнення бажаного результату. А отриманий бажаний результат – це найкращі ліки від професійного вигорання :).
Чому громадські активісти важко кооперуються? Наш варіант відповіді (якщо використовувти термінологію гри) – потрібно на старті озвучувати свої прагматичні цілі, бо розуміння прагматичних цілей (ціль сценарію) дозволяє реалістично оцінювати наявні ресурси та потреби кожного. Ця оцінка, як правило, дає чітке розуміння, що поєднання обмежених ресурсів працює на вигоду кожного. “Зробити світ щасливим” – погана ціль для кооперації, хоча може звучати дуже надихаючою. Збудувати у громаді школу і підвищити її привабливість на 1 пункт – дуже конкретна, прагматична, але не така патетична, як перший варіант. Але саме таке формулювання і дозволяє створювати дієві кооперації.