Новим креативним просторам, дружнім до молоді зокрема та до змін взагалі – хабам, крутим бібліотекам, коворкінгам – щастить ставати осередками дружнього культурного дозвілля і сьогодні спробую пробігтися по одному із способів останнього – настолках, про які ви не чули, але вони ну дуже варті бути у вас на поличках і в планах на чергову п’ятницю.
Десяте місце. Локалізації й адаптації відомих серійних ігор іноді приємно дивують. Не зовсім легка гра в слова Scrabble має вироблену аж у Китаї варіацію з українською абеткою й не проґавте там використати дуже “дорогу” літеру ґ. Monopoly (відома ще як “Менеджер”), можливо, має взагалі найбільше число “сіквелів”, серед яких само собою є наше-рідненьке: “Монополия Харьков” ледь не ручної роботи, де навіть коробка каже “На благо города и всех харьковчан”, і “Бизнес по-Харьковски”, де знайдете капітана Бороду та трамвай, що дрифтує. Jenga (це де треба витягати дерев’яшечки, допоки не впаде вежа) також випилюється вітчизняними теслями в промислових масштабах. Якщо вам ліньки самому вигадувати завдання в Hedbanz, то “Хто я?” те, що треба, хоч і її рівень більше для дітей. Навіть Munchkin (аж три варіації) було видруковано українським видавництвом “Третя планета” (яке ще й “Еволюцію” забацало). Всі ці ігри більш-менш одного цінового діапазону й доступні в роздрібній мережі, а в деякі з них можна зіграти вже сьогодні в деяких пабах (якщо дадуть знижку, скажу яких, ахаха).
Дев’яте місце. Художньо-меморіальний музей І.Ю.Рєпіна свого часу вирішив занурити свого відвідувача – місцевого мешканця – в щось не тільки музейне й зробив гру “Вибір є завжди”, де полем “битви” є крутапезна художня подоба карти Чугуєва, а персонажами – типові виборці (ти, я, сусід, матуся, сантехнік, хіпстер, ще хтось), на яких чекають пастки – підкупи, маніпуляції. Як виграти? Побувайте на батьківщини Іллі Рєпіна та дізнайтеся. Гра не доступна для продажу й не тиражована, підтримку в її створенні надалі Український центр розвитку музейної справи і Goethe-Institut Ukraine.
Восьме місце. Мені здається, що образ Сковороди, який втілила Марися Рудська в грі “Мандрівець”, є неймовірно орієнтованим на цільову аудиторію – дітей. Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковородиперейшов межу комфорту в методичній роботі й запропонував пізнати Григорія Савича саме в грі. “[Він] у нас вийшов дуже харизматичний. Марися хоч і не надто «перевдягала» його в сучасний одяг, але зробила дуже сьогоденним. Діти, які розглядають ці малюнки, відчувають, що Сковорода не аж ген-ген далеко, майже за 300 років від них, а ось тут – у кожному, хто намагається зрозуміти його філософію”, – так характеризує “Мандрівця” Rybka Olena, одна із його авторок. Гра має виконання як настільне, так і велико-розмірне для менших дітлахів, що можна використовувати просто неба (що Наукові пікніки й робили). Нещодавно продаж “Мандрівця” ще був відкритий. Гра була втілена в рамках програми “ProMuseum”, яку робив Український центр розвитку музейної справи і підтримували Міжнародний фонд “Відродження” з Фонд «Україна 3000» / Ukraine 3000 Foundation.
Сьоме місце. Гра, де мер по замовчуванню на світлому боці сили й бореться з корупціонерами й олігархами. Є і така. Центр “Ейдос” за підтримки USAID_ВзаємоДія переглянув дуже популярну серед молоді та дорослих розвагу “Мафія” й запропонував перевести її на службу розуміння наслідків корупції. На вигляд і за відчуттями гра кардинально не відрізняється від оріджина, але використовує термінологічний апарат борця в корупцією, зокрема, систему ProZorro. Отримати карти й інструкцію в модній коробочці можна безкоштовно, замовивши в розробників.
Шосте місце. Ганна Соколова назвала її грою без переможців. Складно не погодитися, бо та про наслідки війни, що триває. “Переселенська блуканина” поставить вас на місце, якщо ви вважали, що проблема ВПО надумана. Грати українською чи англійською в настільному чи дитячу (для підлоги) виконанні – вибір за вами. Але не дивуйтеся, якщо потрапите “на підвал” чи не підтвердите місце тимчасового проживання, гра говорить як є й тому отримала неоднозначні відгуки. Програма радників з питань ВПО поширювала блуканину безкоштовно, вона є і в Харкові.
П’яте місце. Ти ж юрист, тому виграєш. Але кажуть, що правникам також важко перемогти в “Важниці правовій”, яку зробила ЕкспертиЗА Реформ. Це покрокова лінійна аркада, що містить більш ніж 200 питань із таких галузей права, як конституційне, адміністративне, цивільне, сімейне, трудове та кримінальне, та дозволяє опрацювати півсотні реальних кейсів. І якщо раніше домашка для студента Юрки була нудною, то тепер це мотив виграти. Гру не продають, але отримати її можна. Просіть у розробника або приходьте щопонеділка в Хаб Говерла, там по вечорах можна підтягнути свій юридичний скіл.
Четверте місце. Український культурний фонд подарував минулого року країні серед інших 200 продуктів ще одну згадку про спадок Будинку “Слово”. Однойменна гра про Розстріляне відродження й його харківський бік – це те, як Харківський ЛітМузей продовжує формувати з себе заклад культури, а не культу. Якщо ви ніколи не чули про Майка Йогансена чи Михайла Семенка, то може вам легше буде з Лесем Курбасом, Миколою Хвильовим, Наталією Ужвій, Остапом Вишнею та Павлом Тичиною, але не думаю, гра потребує сильного бекґранду. Гра не продається, приходьте на Багалія, щоб долучитися.
Третє місце. Допоки це єдина гра, яку зустрічав, що допоможе дорослим підтягнути мовні навички з українською, особливо коли поруч є кому підказувати. А також супутню протестувати себе на те, що лишилося в голові зі шкільної програми з літератури, історії, суспільствознавства. ЕкспертиЗА Реформ першою зробила саме мовну “Важницю”, а потім уже вирішила потішити правників. Не залежно від того, з якою аудиторією ви працюєте в своєму креативному просторі, ця коробка має бути, аналогів її складно назвати.
Друге місце. Український інститут національної пам’яті це не тільки пояснення, тлумачення та дослідження (чи просто страшилка), це й перевірка на те “Коли почалася ІІ Світова?” і “Коли Україна отримала Незалежність?”. Вони відповіли наступним чином – випустили дві настолки “УПА – відповідь нескореного народу” й “Українська революція 1917-1921 років”. Ажіотаж навколо них такий, що запити на отримання вже стоять у черзі.
Перше місце. Скажу просто – Світ Громад. Taras Tymchuk, дякую, що з колегами не побоялися ризикнути й створити комерційний приклад громадсько-важливої тематики. Соціальний симулятор на фінансову грамотність, податкову дисципліну та політичну культуру в умовах локальних українських спільнот – це якщо ну дуже коротко про гру, де вам доведеться витратити 3-4 години. Готові? “Світ громад” виключно продається, доступний у базовій комплектації та/або з додатками, розширеннями й адаптаціями.
Місця “рейтингу” дуже умовні й перелік ігор не є завершеним, лишайте в коментарях свої приклади, можливо навіть власні розробки й якщо цей пост набере 100 відгуків, то зроблю окремий докладний розбір кожної настолки, в які ви обов’язково захочете зіграти вже найближчим часом.
