З чого починається корупція: короткий огляд гри з підлітками 

11 липня мені довелося провести гру для школярів 14-15 років у військово-потріотичному таборі АЗОВЕЦЬ. Діти були різні, з різних регіонів України.

Завдання ігрового сеансу – зрозуміти, чи можна використовувати ГраСвітГромад у якості освітнього інструменту у шкільному процесі.

10 дітей були довільно розбиті на дві команди. Одна команда витягнула сценарій «Здорові люди», інша – «Щасливі люди».

Кожна з команд була попередньо проінструктурована про ігровий реквізит, правила та основні обмеження. Команди грали без гравців з досвідом гри Світ Громад.

Загальні спостереження

Обидві команди сильно гальмували на старті. Незважаючи на те, що гравці мали перед собою інструкцію, колоду мера, на якій описаний алгоритм дій, дві команди буксували, важко прймали рішення, постійно перепитували “а що нам зараз робити”.

Вибори мера у двох команд проходили у різний спосіб.

Громада «Здорових людей» у першому раунді обрала гравця з ознаками проактивності та харизми, і обирала його щораунду.

Громада «Щасливих людей» вибрала спосіб вибору мера «по черзі» і «на чувачі».

Кооперація в обох команд носила колгоспний характер. Гравці залазили у чужі гаманці, рахували чужі гроші, за відсутності у місцевому бюджеті коштів, гравці скидалися своїми грошима на покриття витрат громади, жертвуючи індивідуальними інтересами.  Індивідуальні інтереси у гравців з’явилися з появою приватної власності. У 3-4 раундах гравці обох команд почали жваво купляти приватні бізнеси, купляти послуги один в одного, швидко обраховувати податки (на старті гри обрахунки відбувалися дуже повільно).

З цікавого.

В громаді «Здорові люди», де мер постійно переобирався без обговорення, він же побудував хороші стосунки з казначеєм, який сидів поруч і часто недоплачував податки, або ж брав гроші на власні потреби (у мера були амбіції, але відповідно до ролі були малі доходи). Гравці цього не бачили, але фасилітатору зі сторони це було помітно. Таким чином, постійність перебування у владі, слабкий контроль,  пасивність з боку громади, наближеність до центру розподілення коштів – створює ідеальний грунт для корупції. Що цікаво, мер, якого постійно переобирали, називав муніципальний бюджет «Мій бюджет», «Я заплачу за…», «Мені це не вигідно»…

Громада «Щасливі люди», де мер був номінальною фігурою, і гравці однаково «не знали правил», тупили, рівномірно розвивалися, на кінець 4 раунду у команди були всі шанси виграти у гри достроково.

За браком часу дві команди недограли свої сценарії, але обидві були дуже наближені до перемоги. Діти грою були задоволені 🙂

          


Залишити відповідь