В «Світ громад» бізнесмени грають розкішно, – автор гри Михайло Войтович

Матеріал запозичено у: Перший канал соціальних новин

Грати в інтелектуальні ігри – справа захоплююча та цікава. Лучанин Михайло Войтович до останнього часу займався інтернет-розробкою, аж поки разом із командою однодумців не створив унікальну гру «Світ громад». Головна мета – збудувати процвітаючу громаду, а в реальному житті забавка має повчальний характер, оскільки вказує на методи та шляхи її реальної розбудови. Зважаючи на активний процес створення об’єднаних територіальних громад, гра набирає популярності в Україні серед поціновувачів інтелектуальних ігор, підприємців, громадських діячів, а з цього навчального року її гратимуть київські школярі на факультативах із патріотичного виховання.

 «Перший» поспілкувався із автором «Світу громад» Михайлом Войтовичем і паралельно спробував свої сили у грі.

-Як виникла ідея створити таку гру?

– Ідеї ми завдячуємо Пентагону, бо якось мій товариш їхав потягом і дивився у ютубі ролик про те, як генерали Пентагону проводять стратегічні сесії на предмет визначення гіпотетичних варіантів розвитку військових подій. Вони це робили за допомогою настільних ігор. І він запропонував мені зробити подібну настільну гру. Це було у жовтні минулого року. Я позитивно сприйняв його ідею, бо до того ми активно займалися проектом, який стосувався розвитку об’єднаних громад, але він був онлайновий. Цей інтернетресурс досі працює, але ми вирішили, якщо людей посадити за стіл і дати їм можливість грати у цікаву гру – це може стати набагато кращим інструментом для навчання, ніж звичайні книжки чи тренінги, які давно не приносять потрібного ефекту. Так і почалася гра, яка вийшла у світ в лютому 2017 року.

– Що в основі гри? Які правила?

– В основі – будівництво громади. За жанром – це кооперативна стратегія і усі гравці, які сидять за столом, а їх має бути від 2 до 6, разом грають проти правил гри, і намагаються перемогти. Гра йде за певним сценарієм, яких у коробці є десять. Сценарій описує стартові умови і результат, до якого має дійти громада. Усі сценарії спрямовані на побудову якоїсь гіпотетичної, крутої громади, наприклад, громади здорових людей чи інноваторів, є громада «Комунальний рай». Гра підкидає інструменти для досягнення поставлених цілей, гравці стикаються з проблемою обмежених фінансових ресурсів. Основні труднощі у грі, як показує практика, це кооперація. Далеко не всі люди вміють кооперуватися. Ми спеціально у правилах гри деякі моменти не описали. Приміром, кожен раунд розпочинається з виборів мера громади, але в правилах не прописана виборча система, гравцям треба домовитися, як його обрати. Це непроста задача, я був свідком одного випадку, коли мера обирали 40 хвилин. Це було епічно! Це поки рекорд гри у моїй пам’яті. Через такі моменти процес може затягнутися у часі. Якщо ж люди вже ознайомлені із правилами гри, то середнього рівня сценарій проходиться за 2,5 години. Є довгий сценарій на 12 раундів, його можна грати 4 години. Важливим елементом гри є постігрові рефлексії – гравці обговорюють, що вдалося, що ні, як можна було вчинити по-іншому.

– У грі кожен повинен виконувати якусь роль?

– Ролі, яких є вісім, відтворюють ті опції, які є в громадах. Є підприємець, вчитель, безробітний, священик, чиновник, пенсіонер, фермер і переселенець. Роль священика, до речі, є улюбленою усіх підприємців, бо у грі він не сплачує податки. Загалом люди вживаються у ці ролі, а бували випадки, коли ще кілька днів після гри гравці називають один одного, наприклад, отцем… Кожна із ролей має свої характеристики, бонуси, вади, які впливають на гру.

– Бачимо, що одним із елементів гри є гроші. Яка роль їм відведена тут?

– У грі, як і в нашому житті, усе крутиться навколо грошей. Гра потребує багатьох фінансових розрахунків між гравцями – сплата податків, витрати на житло, особисті витрати тощо. В грі кожен із гравців є податковим агентом, який сам розраховує та сплачує податки. При сплаті податків у людини спрацьовують психосоматичні механізми: спочатку вона неохоче віддає податки, а потім, знаючи, що вони йдуть цілеспрямовано у бюджет громади, сплачує їх беззаперечно. Гра доводить, що за умови абсолютної прозорості бюджету і незмінних податків, люди без застережень їх сплачують. Бо коли громада контролює бюджет, то усі зацікавлені у тому, щоб їх сплатити. Крім того, у грі є можливість будувати свій бізнес, а отже виховувати підприємницьку культуру і відійти від совкового розуміння того, що підприємець – це «барига». Як показує практика, якщо у грі ніхто не намагається розвивати свій бізнес, то досягти результатів у сценарії практично неможливо. Бо гроші повинні заходити у громаду і обертатись у ній.

– Чого ще навчає гра?

– Гра «Світ громад» – це соціальний симулятор, ми старалися, наскільки це можливо в межах однієї коробки, адаптувати гру до реальності. Реформа, об’єднання громад дає громадам більше можливостей для розвитку, і в грі є ці можливості – аж 32 інструменти розвитку громади. Якщо чесно, то з цього усе почалося, бо першопочаткова ідея гри – навчання інструментам розвитку громади тих, кому це потрібно, тобто, депутатів, громадських активістів, молоді… Старшокласник може за допомогою гри побачити, на скільки цікавим є процес розвитку громади, і знайти себе. Іншими словами, сценарій гри – це стратегія, а інструменти розвитку – це тактика.

– Той, хто вже грав, які у них враження від «Світу громад»?

– Є різні аудиторії. Одна справа грати з підприємцями – вони грають розкішно, швидко, і, як правило, легко перемагають, бо вміють кооперуватися. Взагалі підприємці – це ті люди, на яких тримається громада. А з громадськими лідерами, представниками громадських організацій грати, мабуть, найважче – вони багато сваряться, погано кооперуються, хоча усі розповідають та навчають, як важливо вміти працювати в команді.

– Знаємо, що вашою грою зацікавилося Міністерство освіти…

– Наша гра включена як один із компонентів позашкільного курсу «Громадянин – патріот». У Києві мають з’явитися перші школи, у яких старшокласники гратимуть цю гру. Гра рекомендована із 14 років, але учні старших класів є зрілішими у плані шкільного самоврядування, мають певний політичний драйв, економічну зацікавленість.

– Чи є у планах створити ще якусь гру?

– Наразі ми хочемо видати «Гру громад» другим тиражем, зробити дещо веселіший дизайн. У розробці є ще одна гра, трохи іншого характеру, вона більш ділова, але говорити про неї ще зарано.

Грала та пробувала себе у ролі мера, чиновниці та власника перукарні Ірина Костюк


Залишити відповідь