9 грудня 2016 року ми пограли у Гру Світ Громад на запрошення Тренінг-центру ЕГО (м.Луцьк). Усі учасники гри (щоб не сказати “гравці”) в житті є підприємцями, які і володіють бізнесом і самі ж у ньому працюють.
- Для гри обрали сценарій середньої тривалості – Побудова Самодостатньої Громади.
- Кількість гравців: 5.
- Тривалість партії: 2:30.
Основні відкриття:
- Слабке відчуття ігрової ролі. Або скоріше – дуже сильний вплив реальної соціальної ролі підприємця на стиль гри. Обрані ролі, практично жодним чином не вплинули на прийняття ігрових рішень. Підприємці завжди залишаються підприємцями.
- Миттєве відчуття вигоди від кооперації. Такого швидкого результату досі не було жодного разу. Буквально з 2-го раунду гри – повним ходом позичались один у одного гроші для якомога швидшого відкриття своєї справи усіма гравцями, особливо безробітними і з низькими поточними доходами. Ніхто не хотів чекати “коли настане момент”, а намагався вирішити свої і громадські фінансові питання якомога раніше.
- Бажання підтягнути матеріальний стан інших. Усі відразу усвідомили, що соціальні утриманці “тягнуть громаду вниз”. Тому навіть “Пенсіонеру” скинулись на невеличке підприємство, щоб заробляв більше і платив податки.
- Готовність збільшити свої витрати заради інших. Очевидно, що без росту купівельної спроможності громадян – бізнес зупиняється в своєму розвитку і зникне мотивація відкривати нові підприємства, нарощувати доходи і платити податки просто не стане з чого.
- Відсутність конкуренції за пост мера. Мера відразу обирали, виходячи з його найбільш прийнятних в тій чи іншій ігровій ситуації копетенцій.
З веселого:
В якийсь момент у нас у грі був “Священик”, який втративши основну роботу, підпрацьовував барменом у власному барі.
За столом була лише одна жінка і вона двічі (і тільки вона) з колоди життєвих обставин (а там 96 карт) витягнула карту “Народження дитини”. Довелось “скинутись” щоб допомогти їй відкрити свій Готельчик аби прогодувати велику сім’ю.
Відгуки: